Український військовослужбовець і кінорежисер Артем Рижиков здобув нагороду «Відкриття року» на церемонії національної кінопремії «Золота дзиґа», яку присуджує Українська кіноакадемія. Відзнаку він отримав за свою роботу режисера, знявши документальний фільм про війну, будучи водночас військовим на передовій, що й привернуло до нього особливу увагу.
До повномасштабного вторгнення Артем Рижиков був цивільним режисером, однак із початком великої війни вирішив стати військовослужбовцем, щоб мати змогу документувати бойові дії зсередини. За його словами, цивільним дозволяли знімати лише короткий час, тож, аби фільмувати безпосередньо в окопах та після штурмів, потрібно було самому стати частиною війська і здобути довіру побратимів.
Його документальна стрічка має назву «Простий солдат». На початку цього року вона вже виходила в український прокат, а нині творці проводять спеціальні покази у різних містах країни. Разом із показами організовують заходи, пов'язані не лише з кіно, а й з військовою справою, лекціями та рекрутингом, залучаючи цивільних ближче познайомитися з армією зсередини.
Здобувши статуетку, Артем Рижиков наголосив, що не вважає цю перемогу особистою, а присвячує її своїм побратимам і командирам, які підтримували його у скрутні моменти. Серед них він окремо згадав Олексія Фондецького, який, за його словами, неодноразово рятував йому життя, і всю 241-шу бригаду, що дала простому солдату можливість не лише воювати, а й займатися кіно.
Свій шлях у війську режисер починав у складі підрозділу, який вирушив захищати Київ, зокрема на завдання в район Ірпеня. З часом він, за словами його командирів, пройшов шлях від цивільної творчої людини до кваліфікованого бойового піхотинця, а згодом став командиром відділення іноземних операторів безпілотників, які теж показали хороші результати на фронті.
Команда фільму від початку робила ставку на закордонну аудиторію, прагнучи, щоб історія була зрозумілою західному глядачеві. Проте, за словами Артема, він був здивований, що стрічку сприймають і самі українці, які мають власні думки та відгуки. Найсильніше, за його спостереженням, фільм відгукнувся у Тайвані, де люди сприймають українську історію як свою через схожі виклики.
Автори наголошують, що кіно нині стало своєрідною зброєю та «другою лінією фронту», адже воно допомагає донести іноземним партнерам, що війна для українців — це не тридцятисекундний телесюжет, а щоденна реальність десятків мільйонів людей. У наступній роботі Артем Рижиков планує розповісти саме про дрони та про те, як безпілотники змінюють сучасну війну.
Разом із Артемом Рижиковим про цю нову епоху української кіноіндустрії в ефірі розповідала співзасновниця та виконавча директорка Української кіноакадемії Анна Мачок. За її словами, цьогоріч у складі кіноакадемії налічується понад шістсот членів, які голосують за своїх колег, що, на її думку, робить цю нагороду об'єктивнішою порівняно з фестивалями, де рішення ухвалює журі лише з кількох осіб.