Операція українських збройних сил на лівому березі Дніпра в районі села Кринки обернулася справжньою трагедією для морських піхотинців. За свідченнями бійців, село повністю стерте з лиця землі і виглядає навіть гірше за зруйновану Мар'їнку.
Спроби розширити плацдарм на лівому березі не увінчалися успіхом. Човни, що доставляли бійців, постійно атакувалися дронами. Періодично доводилося рубати лід сокирою, щоб пройти. Умови на позиціях були нестерпними, а підкріплення надходило з величезними труднощами.
Сотні українських морських піхотинців стали зниклими безвісти після цієї операції. Загибель на воді та тривале перебування тіл на березі значно знижує шанси на достойне поховання та ідентифікацію загиблих.
Родичі зниклих бійців регулярно збираються, щоб вимагати їхнього повернення та відповідей від командування. Вони тримають плакати з написами Чекаю тата та Тато, ти моє серденько, благаючи, щоб про їхніх рідних не забули.
З полону після операції на лівому березі повертаються лише одиниці. Ця трагічна сторінка війни поставила гострі питання про планування та доцільність операції, яка коштувала життя та свободи сотням українських захисників.