У перший день літа на платформу Львівського вокзалу прибув потяг з двомастами дітьми з Харківщини та Сумщини, які вирушили у табори в Карпатських горах у рамках президентського проєкту Карпатська зміна. З вікон на незнайоме місто дивилися діти, які нарешті зможуть відпочити від сирен та вибухів, що стали звичним фоном їхнього повсякденного життя.
Учасникам програми від дев'яти до тринадцяти років. Більшість з них це діти військовослужбовців, рятувальників та поліцейських, батьки яких щодня ризикують життям, захищаючи країну. Для багатьох це перша можливість побачити Карпати та відчути безпеку далеко від лінії фронту.
Діти з прифронтових територій розповідали кореспондентам про своє повсякдення. Ми вже звикли, але дуже часто ховаємося. У нас прильоти майже кожен день, розповідає одна з учасниць. Хочеться відпочити від цього всього, тому що війна це дуже жахливо, додає інша дитина. Ці слова яскраво ілюструють травматичний досвід, з яким живуть мільйони українських дітей.
Проєкт Карпатська зміна охоплює чотири західні області України: Чернівецьку, Закарпатську, Івано-Франківську та Львівську. Одна зміна триватиме два тижні, а протягом усього червня табори відвідають близько двох тисяч дітей з усіх прифронтових регіонів країни.
У таборі передбачене не лише ментальне, а й фізичне оздоровлення. Відомі українські футболісти проводитимуть дітям тренування, а згодом хлопці та дівчата змагатимуться між собою. Також заплановано багато мандрівок, починаючи від визначних місць Львівщини і закінчуючи сходженням на найвищу гору Львівської області, гору Піку.
Організатори підкреслюють, що програма настільки насичена, що у дітей практично не залишиться вільної години. Це зроблено навмисно, щоб діти були максимально зайняті позитивними враженнями та активностями, які допоможуть їм хоча б тимчасово забути про жахи війни.
Деякі діти ніколи раніше не бували у Карпатах і з нетерпінням чекають нових вражень. Дуже багато гір, річок, дуже багато квітів, ділиться очікуваннями одна з учасниць. Я дуже рада, що сюди потрапила, мені вже дуже подобається, хоча я ще навіть табір не бачила, каже інша дівчинка. Ці щирі дитячі емоції контрастують з суворою реальністю, з якої вони приїхали.