Кореспондентка ТСН Наталя Нагорна показала вражаючий репортаж з київського району Лук'янівка, який став одним з найбільш постраждалих від чергового масованого ракетного обстрілу російськими військами. Десятки ракет і безпілотників завдали руйнувань магазинам, аптекам, пекарням та житловим будинкам у районі, де мешканці знають один одного на ім'я та де ринок відновлювався буквально за кілька годин після кожного обстрілу.
Авторка репортажу розповідає про своє щоденне життя серед обстрілів через призму своєї вісімнадцятирічної сліпої кішки Тігрони Олександрівни, якій вона закриває вушка під час вибухів. Ось наша Тігрона Олександрівна, їй вісімнадцять років, вона осліпла і боїться вибухів, розповідає журналістка, тримаючи тварину на руках під час чергового нальоту шахедів.
У репортажі показано місцевий ринок, де продавалися свіжі круасани, працювали аптеки та магазини мобільних телефонів. Після першого обстрілу Лук'янівки круасани лежали разом зі шматками скла, але вже через кілька годин торгівля відновлювалася. Серед постійних героїв репортажів про район було подружжя Лянгів, пан Микола та його кохана Валентина, які живуть неподалік.
Попри постійні обстріли, мешканці Лук'янівки демонструють надзвичайну стійкість. За двадцять два роки було нажитим, все потеряно, одним днем, розповідає одна з мешканок, яка втратила все майно. Товару було, то пропало, додає інша. Але ринок продовжує працювати навіть по сусідству з місцями вибухів.
У Шевченківському районі Києва, одному з найбільш постраждалих, люди загинули між прильотами ракет, коли намагалися дістатися до укриття. Вони йшли в укриття і якраз влучила ракета, розповідає свідок. Було дуже потужно, описує мешканець, показуючи зруйновану квартиру, де від ударної хвилі вирвало двері та вікна.
Медики повідомили про чотирнадцять пацієнтів, двоє з яких у критично тяжкому стані, двоє у тяжкому. Серед поранених є люди з відкритими черепно-мозковими травмами, переломами кінцівок, пошкодженнями органів черевної порожнини та грудної клітини. Двоє пацієнтів потребували ампутації кінцівок.
Журналістка зізнається, що їй неодноразово радили переїхати з Лук'янівки, але вона залишається у своєму районі, де знає кожну вулицю та кожного сусіда. Репортаж став пронизливим свідченням того, як війна змінює щоденне життя звичайних киян, які щоночі змушені ховатися від ракет, але щоранку повертаються до своїх зруйнованих домівок та відновлюють нормальне життя з неймовірною стійкістю та людяністю.