Для пораненого військового на ім'я Микола музика стала не просто захопленням, а справжньою терапією і можливістю повернутися у минулі часи. Це для нього емоційна розрядка, спосіб викласти емоції так, щоб вони не залишалися всередині. Як він пояснює, можна просто вийти і голосно покричати десь у лісі, а можна робити це під час музичної терапії, перетворюючи біль на звук.
Травма залишила свій слід на здоров'ї чоловіка. Через поранення Микола частково втратив слух і тепер приходить зі слуховим апаратом. Та щойно він починає співати, про травми вдається забути. Саме в цьому і полягає головна мета музичної терапії, показати пацієнтам, що життя після поранення триває, попри всі втрати.
Така робота з пораненими ведеться вже не перший рік. Музичну терапію в межах програми Superhumans впроваджують понад два роки, і вона демонструє доволі хороші результати. За словами фахівців, заняття знижують тривожність та допомагають впоратися з неприємними, нав'язливими думками, які часто переслідують людей після важких подій.
До війни життя Миколи виглядало зовсім інакше. Він працював майстром зі зведення мостів і вже збирався їхати до Туреччини на будівництво атомної електростанції. Однак ці плани перекреслила повномасштабна війна. У 2022 році чоловік долучився до лав 54-ї окремої механізованої бригади і став на захист країни.
Найважчі випробування випали на минулу осінь. У жовтні минулого року Микола отримав два поранення з різницею лише у два тижні. Спершу це були сильні опіки після вибуху снаряда, а згодом, унаслідок атаки ворожого дрона, чоловік втратив ногу. Остаточне рішення про ампутацію лікарі озвучили вже у шпиталі, коли він навіть не встиг про це подумати.
Переломним став момент, коли Микола побачив приклад іншої людини. У Дніпрі він зустрів чоловіка з такою ж ампутацією, який упевнено пересувався на протезі. Саме тоді він зрозумів, що життя триває і все буде добре. Після лікування Микола приїхав на реабілітацію до Львова, де пройшов перші, непрості примірки протеза, але швидко навчився триматися і не здаватися.
Сьогодні чоловік уже впевнено пересувається на протезі, займається музикою та будує нові плани на майбутнє. Разом із гуртом він мріє про великі виступи, але найбільше прагне зустрічей з рідними. Його дружина наразі перебуває у Грузії та очікує на оформлення візи, і саме думка про возз'єднання родини додає Миколі сил рухатися далі.