Україна вшановує четверту річницю трагедії в Оленівці, одного з найстрашніших злочинів проти українських військовополонених від початку повномасштабної війни. Торік 28 липня, день трагедії, офіційно визнали Національним днем скорботи та вшанування пам'яті захисників і захисниць України, які загинули або були закатовані в російському полоні. Цьогоріч роковини позначені як новими фактами у справі, так і прем'єрою документального проєкту, присвяченого загиблим.
У травні 2022 року разом з усім гарнізоном Маріуполя бійці Азову вийшли з Азовсталі у так званий почесний полон і опинилися в Оленівській колонії. Приблизно за два місяці росіяни раптово переселили близько ста дев'яноста трьох азовців в окремий барак на промзоні поруч, який згодом дістав назву барак 200. Саме там стався вибух, який в Україні кваліфікують як навмисну страту військовополонених.
За останніми даними слідства, у бараку 200 загинуло сорок дев'ять військових, їхні тіла Росія вже передала Україні, а щодо ще двох експертизи тривають. Ті, хто вижив, згадують, що спали в момент вибухів і прокидалися вже від пекучого болю та посічені уламками. Закривавлену територію біля бараку самі полонені назвали алеєю смерті, а важкопоранених окупанти вивезли до лікарні в окупованому Донецьку лише за півдоби після вибуху.
У день роковин громадська організація «Спільнота Оленівки» оприлюднила нові факти теракту. За свідченнями звільнених, списки на так званий барак 200 були складені не випадково, а навмисне, і відносив їх начальнику колонії колишній український військовополонений, чию позивну вже вдалося встановити. За словами активістів, дванадцять людей з цього бараку досі не встановлені, а всю зібрану інформацію в організації обіцяють передати правоохоронним органам.
Обставини теракту вже чотири роки розслідує Генеральна прокуратура України. На місце вибухів росіяни не пускають навіть міжнародних експертів, тож слідчі ґрунтуються насамперед на свідченнях тих, хто вийшов з полону. У 2024 році про підозру повідомили двом керівникам колонії, які, за версією слідства, наказали підлеглим не надавати допомогу пораненим після вибуху. У відомстві визнають, що справа рухається повільно, однак наголошують, що її розслідування пріоритизовано.
До роковин у столичному кінотеатрі «Жовтень» відбулася прем'єра відеопроєкту «Оленівка. Листи». В його основі п'ять листів, які написали матері, сестри та побратими до людей, що були в Оленівці, і четверо з адресатів цих листів уже ніколи їх не прочитають, бо загинули. Організатори наголошують, що головна мета показу — збереження пам'яті, а кожну з п'яти частин обіцяють викласти у вільний доступ наступного тижня.
Попри роки, що минули, наслідки трагедії досі відчутні. За наявними даними, у російському полоні залишається понад дев'яносто азовців, а рідні вимагають від держави повернути насамперед сорок шість важкопоранених, яких такими позначила сама Росія. Щотижня у різних містах України родини та небайдужі виходять на акції, аби суспільство не забувало про цей злочин і про тих, хто досі чекає на повернення близьких.