Протягом чотирьох днів українські та польські археологи спільно досліджували територію колишнього села Пужники на Тернопільщині, продовживши пошуки жертв трагедії часів Другої світової війни. До війни тут мешкало близько тисячі людей, переважно поляків, однак сьогодні від колишнього села залишився лише старий цвинтар серед поля.
Спільна українсько-польська експедиція вперше приїхала до Пужників торік, а цього разу повернулася, аби продовжити роботу. Дослідники від початку припускали, що старий цвинтар — не єдине місце поховання, тож цього разу обстежили майже всі ділянки, які планували охопити пошуком. Утім, за словами учасників, нових поховань цьогоріч виявити не вдалося.
У складі експедиції працювали як українські, так і польські науковці. За результатами генетичних досліджень, проведених раніше, фахівці можуть говорити щонайменше про 43 особи. На підставі аналізу матеріалу, який передали родичі жертв, перших загиблих уже вдалося ідентифікувати поіменно.
Усі знайдені раніше останки польські фахівці дослідили генетично, що поступово дає змогу встановлювати імена конкретних людей і повертати інформацію про них родинам. Як показали дослідження, серед загиблих були жінки, діти та чоловіки.
Для частини дослідників ці пошуки мають особисте значення. Серед них — Мачей Данцевіч, який має коріння з цих місць. За його словами, він із дитинства чув розповіді про ті події у власній родині, адже його бабуся свого часу вижила під час трагедії, що сталася в селі.
Обставини загибелі цих людей і досі залишаються предметом дискусій між істориками. Як зазначають фахівці, під час бойових дій у селі, коли лунали постріли й вибухали гранати, у хаосі могли випадково гинути й цивільні, зокрема діти, хоча прямих історичних свідчень про конкретні обставини наразі бракує.
Попри те, що цього разу нових поховань знайти не вдалося, польські дослідники планують найближчим часом повернутися до Пужників, аби продовжити пошуки загиблих. Спільна робота українських і польських науковців покликана не лише встановити імена жертв і гідно їх перепоховати, а й сприяти порозумінню навколо складних сторінок спільної історії двох народів.