Міністерство цифрової трансформації України розробило комплексну стратегію боротьби з гральною залежністю, відомою також як лудоманія. У відомстві наголошують, що стали першою інституцією, яка почала системно працювати з цією темою, і вперше відкрито визнають, що проблема справді існує та потребує державної відповіді.
За словами заступниці міністра цифрової трансформації Наталі Данікиєвої, в умовах війни гральна залежність перестала бути питанням лише окремої людини чи родини і перетворилася на питання національної безпеки. Вона пояснила, що людей, схильних до азарту, легше завербувати, адже вони більш вразливі до зовнішнього впливу та маніпуляцій.
Головна ідея стратегії полягає в тому, щоб перейти від боротьби з наслідками до раннього виявлення проблеми. Раніше увагу привертали вже тоді, коли наставала криза і людина встигала втратити гроші, роботу або сім'ю. Тепер акцент робиться на тому, щоб виявляти залежність на ранніх етапах, поки вона ще не зруйнувала життя людини.
Окрему увагу в стратегії приділено допомозі тим, хто вже зіткнувся із залежністю. Ідеться про маршрути лікування, психологічну підтримку та реабілітацію, а також про цифрові сервіси допомоги. У міністерстві підкреслюють, що людина не має боятися звертатися по допомогу.
Водночас у відомстві визнають, що проблема гральної залежності в українському суспільстві лишається сильно стигматизованою. Людям незручно зізнаватися в тому, що вони зіткнулися з нею, тому насправді про реальні масштаби явища відомо дуже мало, що ускладнює і його розв'язання.
У стратегії також враховано, що проблему неможливо подолати за рік чи навіть за три роки. За цей час не вдасться підготувати достатню кількість фахівців, навчити педагогів, сформувати культуру відповідальної гри та витіснити тіньовий ринок. Тому, як зазначають у міністерстві, потрібна система, яка працюватиме десятиліттями і діятиме на випередження.
У відомстві наголошують, що грального бізнесу є дуже динамічним, а отже держава має не лише реагувати на вже створені ризики, а й передбачати наперед те, що вигадуватимуть оператори азартних ігор. Саме тому стратегія переосмислює лудоманію як виклик у сфері громадського здоров'я та безпеки, який вимагає насамперед профілактики, а не лише реагування на наслідки.