Із просуванням російських військ у районі Костянтинівки помітно ускладнилася безпекова ситуація і в сусідній Дружківці. Місто, яке донедавна залишалося відносно тиловим, тепер дедалі частіше опиняється під ударами, а місцева влада та рятувальні служби закликають мешканців не зволікати з виїздом у безпечніші регіони.
Щоб відсікти українські тили, противник завдає по Дружківці ракетно-бомбових ударів, гатить артилерією та застосовує дрони. Унаслідок такого тиску місто фактично перетворюється на зону активних бойових дій, де перебування цивільних стає щодня все небезпечнішим, а звичне життя поступово завмирає.
Попри постійну загрозу, у самій Дружківці та навколишніх селах досі залишається близько шести тисяч цивільних мешканців. Частина людей роками трималася за свої домівки, проте різке загострення обстановки змусило багатьох переглянути рішення й замислитися над тим, аби нарешті покинути небезпечну територію.
Із загостренням безпекової ситуації люди почали масово звертатися до евакуаційних екіпажів «Білі Янголи» та подавати заявки на виїзд. Попит на евакуацію зріс настільки, що рятувальники намагаються вивезти якомога більше охочих, передусім тих, хто не може самостійно дістатися до безпечних маршрутів через вік чи стан здоров'я.
Водночас сам виїзд із міста вже не є ні простим, ні безпечним. Дороги та підступи до Дружківки перебувають під постійною загрозою ударів, тож кожен рейс перетворюється на ризиковану операцію, під час якої під прицілом опиняються і ті, кого вивозять, і ті, хто здійснює евакуацію.
Аби рятувати життя людей, поліцейські та волонтери щоразу ризикують власним життям, працюючи під загрозою дронів та артилерії. За свідченнями з охопленої вогнем Дружківки, місто палає, і хоча противник перебуває на відстані приблизно десяти-дванадцяти кілометрів, він уже дістає до населеного пункту дронами, артилерією та керованими авіабомбами, через що життя поступово залишає місто.