Центр протидії дезінформації при Раді національної безпеки і оборони України проаналізував дії Росії, спрямовані на зрив європейської інтеграції України. За результатами аналізу, у період від січня 2025 до травня 2026 року було виявлено 244 тисячі маніпулятивних або неправдивих публікацій. Ідеться не про поодинокі випадки, а про масштабний масив контенту, який, за оцінкою фахівців, працює на дискредитацію руху України до Європейського Союзу та її європейського вибору загалом.
Крім самого обсягу публікацій, фахівці звернули увагу і на структуру цієї діяльності. За цей самий час було виявлено понад 2,5 тисячі джерел, які поширювали однакові повідомлення. Той факт, що велика кількість різних ресурсів синхронно транслює ті самі меседжі, вказує на скоординований характер кампанії, а не на стихійне поширення чуток чи випадкові помилки в окремих матеріалах, що й відрізняє цілеспрямовану операцію від звичайного інформаційного шуму.
Особливістю виявленої кампанії є те, що вона спрямована не лише на українців. За висновками Центру протидії дезінформації, відповідні повідомлення розраховані також на жителів Європейського Союзу. Таким чином ідеться про спробу впливати на суспільну думку не тільки всередині України, а й у країнах, від позиції яких значною мірою залежить подальший поступ України на шляху до членства в Європейському Союзі та підтримка її з боку партнерів.
Для поширення такого контенту використовуються різні канали, зокрема анонімні телеграм-канали, соціальні мережі, а також так звані псевдомедіа. Використання ресурсів, що імітують засоби масової інформації, ускладнює для пересічного користувача розрізнення достовірної інформації та цілеспрямовано сфабрикованих матеріалів. Саме це й робить подібні кампанії потенційно небезпечними для того, як аудиторія сприймає події навколо євроінтеграції України.
У Центрі протидії дезінформації наголошують, що йдеться не про окремі неправдиві повідомлення, а про цілеспрямовану інформаційну кампанію проти європейського майбутнього України. Саме тому відповідний звіт і був підготовлений, аби задокументувати системний характер цієї діяльності та показати, що вона має чіткі цілі, пов'язані з підривом курсу держави на вступ до Європейського Союзу, а не є набором розрізнених випадкових вкидів.
За оцінками воєнної розвідки, екосистема російської пропаганди в європейських країнах з кожним днем стає сильнішою. При цьому вона трансформується і використовує нові технології, однак значною мірою спирається на старі наративи, частину з яких намагалися просувати ще в 1960-х та 1970-х роках. Таке поєднання оновлених інструментів і давніх ідеологічних штампів робить протидію цій пропаганді складнішою і потребує постійного оновлення підходів.
Оприлюднення таких даних вписується в ширший контекст протистояння України і Росії, у якому інформаційний вимір відіграє все помітнішу роль поряд із бойовими діями. Документування масштабів дезінформаційної кампанії має на меті не лише показати обсяг проблеми, а й привернути увагу до того, що спроби зашкодити європейському курсу України ведуться систематично. Це, своєю чергою, потребує окремої та послідовної відповіді як з боку української сторони, так і з боку європейських партнерів.