Українські Сили оборони перетворили Азовське море на арену безпрецедентного розгрому російського флоту, знищивши за один тиждень 90 суден різного типу, від танкерів тіньового флоту до буксирів, поромів і суховантажів. Кампанія ударів безпілотників набула такого масштабу, що навіть попри спроби прикриття Росія була змушена вперше за час повномасштабної війни зупинити судноплавство на ключових морських маршрутах. Такого морського побоїща, за оцінками спостерігачів, світ не бачив із часів Другої світової війни, а міжнародні медіа й військові експерти намагаються осмислити раптовість і глибину цих втрат.
Хроніка ударів показує стрімке нарощування темпу. 6 липня під удар потрапили два танкери в Азовському морі, наступної доби кількість уражених суден зросла до десяти, ще за добу було знищено дев'ять. Далі за два дні додалося ще 27 суден, а 11 липня була встановлена добова рекордна позначка, 28 кораблів. Цієї ночі список поповнився ще майже півтора десятка суден. Сумарно за тиждень рахунок сягнув 90 одиниць, і саме ця цифра перетворила локальні удари на повноцінну морську кампанію зі стратегічними наслідками.
Наслідком ударів стало те, чого раніше не траплялося: Росія вперше зупинила прохід суден через Керченську протоку, яка з'єднує Азовське й Чорне моря і є критично важливою артерією для постачання окупованого півострова та російської логістики. Не працює й Донно-Азовський канал, що з'єднує річку Дон з Азовським морем. Фактичне перекриття цих маршрутів означає, що Росія втратила можливість вільно перекидати паливо та вантажі морем у регіоні, який роками залишався для неї відносно безпечним тилом.
Військові відпрацювали чітку тактику ураження суден. Перший безпілотник б'є у рубку корабля, щоб знерухомити його та позбавити керування, а другий атакує палубу, знищуючи найдорожче бортове обладнання. Удари наносяться не лише з повітря і не лише в Азовському морі. Так, поблизу Ялти морський дрон типу «Сі Бейбі» уразив у корму великий морський танкер «Блю», і ворожа авіація намагалася цьому протидіяти, проте безрезультатно. Це засвідчило, що для російських суден небезпечними стали навіть маршрути в Чорному морі.
Час для кампанії було обрано максимально болісний для Москви, розпал жнив. Близько чверті російського експорту пшениці проходить саме через Азовське море, тож зупинка судноплавства вдарила по одному з ключових джерел валютних надходжень. Черги із зерновозів зростають і вже дісталися портів Криму й Кавказу. Водночас у самому окупованому Криму запроваджено режим надзвичайної ситуації: до перебоїв із продуктами додалися дефіцит пального, відключення світла та нестача готівки, що поглиблює відчуття блокади півострова.
Тиск поширюється й на сухопутну логістику противника. Ростов-на-Дону, Маріуполь та окупований Крим українські сили тримають під прицільним дроновим вогнем, через що цивільний рух у низці районів практично зупинено. За оцінками, військові перевезення скоротилися на 71 відсоток. Лише за червень українські удари знищили щонайменше 600 вантажівок і уразили 15 мостів, послідовно розриваючи маршрути, якими Росія намагається живити своє угруповання на півдні.
Основою цих далекобійних ударів стали нові безпілотники-камікадзе, зовні дуже схожі на іранські «шахеди». Вони несуть подвійний заряд, 40-кілограмову осколково-фугасну та 35-кілограмову термобаричну бойові частини, і здатні діставати цілі на відстані до 300 кілометрів. Поєднання морських і повітряних безпілотних систем дозволило Україні за лічені дні змінити правила гри на морі, поставивши під сумнів здатність Росії утримувати контроль над Азовським басейном і безперешкодно постачати окупований Крим.