Четверте червня в Україні відзначають як день вшанування памяті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії Росії проти України. Саме цього дня країна згадує наймолодших жертв війни, чиї життя обірвалися через російські обстріли та бойові дії. Як повідомляє ТСН, до цієї сумної дати оприлюднено оновлені дані про масштаб втрат серед дітей, які свідчать про тяжкість наслідків війни для найвразливіших.
За словами президента Володимира Зеленського, від початку великої війни Росія вбила щонайменше 707 маленьких українців. Окрім загиблих, понад 2,5 тисячі дітей дістали поранення різного ступеня тяжкості, а ще 2 тисячі 318 вважаються зниклими безвісти. Ці цифри окреслюють лише частину трагедії, яку переживають українські родини, що втратили дітей або не знають про їхню долю.
Особливо болісним свідченням цих втрат стала доля наймолодшої загиблої дитини, якій було лише два дні. Немовля загинуло в пологовому будинку, де щойно народилося, так і не встигнувши залишити стіни лікарні. Цей випадок став одним із найтрагічніших символів того, наскільки беззахисними виявилися діти перед російською агресією.
Водночас наведені дані можуть бути значно більшими, наголошує омбудсмен Дмитро Лубінець. За його словами, досі немає повної правди про ситуацію на тимчасово окупованих територіях, де доля багатьох дітей залишається невідомою. Тому офіційні цифри загиблих, поранених та зниклих безвісти можуть не відображати реального масштабу втрат серед українських дітей.
Окремою складовою трагедії є депортація та примусове переміщення дітей. За наявними даними, тисячі українських дітей були вивезені до Російської Федерації або примусово переміщені з рідних домівок. Така практика додає до переліку втрат ще одну категорію постраждалих, доля яких потребує окремих зусиль для встановлення та повернення.
Президент Володимир Зеленський наголосив, що за ці злочини Росія має понести відповідальність. Він підкреслив, що загибель сотень дітей та страждання тисяч інших не можуть залишитися без правової оцінки та покарання винних. День вшанування памяті дітей став не лише моментом скорботи, а й нагадуванням про необхідність притягнення держави-агресора до відповідальності за скоєне.