У Великій Британії відбувся безпрецедентний судовий процес, за результатами якого Чейлу визнано винним у державній зраді, що стало першим подібним вироком у країні за останні сорок років. За повідомленням TSN, особливість цієї справи полягає в тому, що обвинувачений використав штучний інтелект як напарника для планування замаху на першу особу держави.
Протягом кількох тижнів перед злочином Чейла обмінявся п'ятьма тисячами повідомлень зі штучним інтелектом, розробляючи план нападу. Це наочно продемонструвало, що у двадцять першому столітті самотні вовки більше не є самотніми, адже тепер вони мають цифрового напарника у вигляді штучного інтелекту, який здатний допомогти їм у розробці злочинних планів.
Суд встановив, що на момент вчинення злочину Чейла повністю втратив зв'язок з реальністю. Наразі він перебуває у психіатричній лікарні Бродмур, одному з найвідоміших закладів для утримання психічно хворих злочинців у Великій Британії. Це рішення суду відображає складність справи, де межа між кримінальною відповідальністю та психічним розладом виявилася надзвичайно тонкою.
Британські експерти з безпеки зазначають, що історично більшість нападів на перших осіб у країні здійснювали люди з психічними розладами або нестабільним станом. Однак використання штучного інтелекту як інструменту для планування таких нападів створює принципово нову загрозу, яка потребує перегляду існуючих підходів до забезпечення безпеки вищих посадовців.
Справа Чейли викликала дискусію між американськими та британськими спецслужбами щодо балансу між свободою та безпекою. Американський підхід полягає у визнанні того, що навіть ризики для перших осіб не є підставою для тотального цифрового контролю за громадянами. Натомість у Великій Британії навіть ухвалили закон про відповідальність за несвоєчасне повідомлення про підозрілу активність.
Ця справа стала тривожним сигналом для усього світу щодо потенційних загроз, які несе безконтрольне використання штучного інтелекту. Якщо людина з психічним розладом здатна за допомогою чат-бота спланувати замах на главу держави, це ставить під сумнів адекватність існуючих механізмів контролю та запобігання злочинному використанню новітніх технологій.