Паливна криза, що спершу спалахнула в окупованому Криму, поширилася далеко вглиб самої Росії. Дефіцит бензину, багатокілометрові черги і захмарні ціни фіксують уже в багатьох регіонах, а симптоми всюди однакові: порожні заправки, талони, що не рятують, і дедалі відчутніший синдром порожнього баку в автовласників.
У Криму бензин зник із заправок майже повністю. Якщо комусь і щастить його купити, то нерідко через інтернет і втридорога, а ціни сягають близько трьохсот рублів за літр. На багатьох автозаправних станціях водії бачать лише нулі замість цифр, що показують наявність пального.
Тепер паливна посуха дісталася і материкової частини Росії. За повідомленнями з місць, бензину немає в Донецьку, де заправки рясніють написами про відсутність пального, а також у Курській, Бєлгородській, Рязанській областях і Краснодарському краї. Загалом ідеться приблизно про п'ятнадцять регіонів Російської Федерації.
Криза вдарила навіть по двох головних містах країни. Обмеження запровадили в Москві та Санкт-Петербурзі, хоча під час попередньої бензинової кризи Кремль робив усе, щоб саме ці два міста не відчували наслідків війни. Цього разу, як зазначають, закони економіки оминути не вдалося.
Головною причиною називають удари Сил оборони України по російській логістиці та нафтопереробці. Сухопутний коридор з окупованого півострова перебуває під українським вогневим контролем, тож транспортувати пальне ним вкрай небезпечно, і водії бензовозів відмовляються виходити в рейси.
Альтернативні маршрути також ненадійні. Через Керченський міст возити пальне ризиковано після того, як наприкінці двадцять другого року були уражені цистерни, що проходили цією артерією, і були запроваджені обмеження. Поромна переправа має меншу пропускну здатність і теж залишається небезпечною, адже по ній працюють морські дрони.
Дефіцит пального називають побічним ефектом системних ударів по нафтовій галузі. Лише у травні Україна завдала щонайменше тридцяти ударів по російській нафтовій інфраструктурі, зокрема по нафтопереробних заводах, базах, терміналах і перекачувальних станціях. За наведеними оцінками, у Росії налічується близько тридцяти восьми нафтопереробних заводів, і приблизно тридцять відсотків потужностей із переробки вже виведено з ладу. Мета таких ударів, за словами військових, зменшити економічний потенціал Росії, ускладнивши їй фінансування війни, оплату контрактів та закупівлю зброї й комплектуючих.